Головна Життя Святих Слово про святого великомученика Юрія Переможця
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Слово про святого великомученика Юрія Переможця

Добавлено: субота, 5 травня 2012, 15:50

"Подвигом славним потрудився єси, великомучениче Христовий, Юрію, вірою нечестивість мучителів виявив ти і в жертву благоприємну Богові себе приніс..."
(тропар св.вмч. Юрію Побідоносцю)

     Христос Воскрес!

     Посеред великого сонму святих мучеників число яких перевищує десятки тисяч виблискують святі великомученикі, ті котрі перетерпіли за Христа особливо жахливі страждання і подвиги яких мають важливий і великий вплив для всього християнського світу. Серед великих мучеників можемо сьогодні виокремити одного, нині вшанованого нами святого великомученика Юрія Побідоносця якого свята церква згадує 6 травня.

     Святий великомученик Юрій Побідоносець був родом з Каппадокії (область у Малій Азії), виріс у глибоко віруючій християнській сім'ї. Його батько прийняв мученицьку кончину за Христа, коли Георгій був ще в дитячому віці. Мати, яка володіла маєтками в Палестині, переселилася з сином на батьківщину і виховала його в суворому благочесті. Поступивши на службу в римське військо, святий Юрій, красивий, мужній і хоробрий в боях, був помічений імператором Діоклетіаном (284-305) і прийнятий в його варту зі званням комита - одного із старших воєначальників. Почувши одного разу на суді нелюдський вирок про винищування християн, св. Юрій запалав співчуттям до них. Передбачаючи, що його теж очікують страждання, св. Юрій роздав своє майно бідним, відпустив на волю своїх рабів, прийшов до Діоклетіана і, оголосивши себе християнином, викрив його в жорстокості та несправедливості. Мова св. Юрія була сповнена сильних і переконливих заперечень проти імператорського наказу переслідувати християн. Після безрезультатних умовлянь відректися від Христа імператор наказав віддати святого на муки. Юрій був поміщений у в'язницю, де його поклали спиною на землю, ноги уклали в колодки, а на груди поклали важкий камінь. Але Св. Юрій мужньо переносив страждання і прославляв Господа. Тоді мучителі почали ухитрятися в жорстокості. Вони його били воловими жилами, колесували, кидали в негашене вапно, примушували бігти в чоботях з гострими цвяхами всередині. Святий мученик все терпляче переносив. Зрештою імператор наказав відрубати мечем голову святому. Так святий мученик відійшов до Христа в 303 році у місті Нікомидія. Великомученика Юрія за мужність і за духовну перемогу над мучителями, які не змогли змусити його відмовитися від християнства, а також за чудодійну допомогу людям у небезпеці - називають ще Побідоносцем. Мощі святого Юрія Побідоносця поклали в палестинському місті Ліда, у храмі, що носить його ім'я, голова ж його зберігалася в Римі в храмі, теж присвяченому йому.

     Багато людей думають, щоб зійти на такий подвиг, потрібно мати особливе покликання. Але ні - Бог закликає кожного, головне від нас почути цей заклик і відповісти на нього. Хіба св. Юрій був якоюсь особливою людиною? Ні! Він був офіцером римської армії, перебував на службі у лютого імператора Діоклетіана, і, виконував його накази, які могли йти врозріз з його совістю. І ось він отримує наказ осадити місто й піддати його вогню тільки за те, що всі жителі його - християни. І тут серце римського офіцера здригнулося. Він сам з дитинства отримав таємне християнське виховання, мати його була християнка, він був хрещений і таємно приходив на богослужіння християн в катакомби. Але таке, «заховане страху заради людського», християнство не приносило свого духовного плоду. Потрібен був подвиг, потрібно було сповідництво. І от права рука імператора - Юрій - суперечить йому, та ще й як перечить! Він викриває імператора в беззаконні! Тиран тут же наказує піддати тортурам свого воєначальника і пред'являє ультиматум: або Юрій відречеться від Христа, або його позбавлять військового звання і як ворога імперії та імператора, піддавши тяжким тортурам, скарають смертною карою. Юрій з усією рішучістю відхиляє пропозиції імператора і сповідує себе християнином. І що ж? Тут же Бог дає рясну благодать мученику. По його молитві сліпі прозрівають, зцілення отримують тяжко-болящі. Одного благословення рукою цієї людини виявляється достатнім, щоб отримати просимого. І це все - руками колесувуваного, мордованого катами, позбавленого всякої честі, опального римського офіцера. Але за всім цим духовно чуйні люди бачать інше: вони бачать лик Воскреслого Христа, Який торжествує в кожному Своєму страждальців. І тому - світло Воскресіння і радість Пасхи ми бачимо і на обличчі святого страждальця Юрія. Ні нарікання, ні смуток, а радість, сила така, що всі тортури і муки здаються укусом комара: Тут і зараз стоїть Христос, Він не просто поруч, він Сам перебуває в мені і я перебуваю - по Його милості - в Ньому. І Він тут і зараз животворить мене. І це світло пасхальної перемоги лучиться в особі святого страждальця, дивлячись на якого, люди сповідують себе християнами, вигукуючи: «Великий і славний Бог християн». Страждання стають свідченням Пасхи, муки стають символом, в якому відкривається перемога Воскреслого Христа, перемігши муками, над смертю і над пеклом. І силу цієї перемоги Христос дав усім нам - православним християнам, усім членам Церкви. Але від нас залежить - чи захочемо ми нести світло цієї перемоги і радості в світ, або «забудемо» про те Скарб, яким нас збагатив Христос!

     Людина, потрапивши у важкі життєві ситуації, в яких саме час йому явити силу своєї віри і любові до Бога, часто замість свідоцтва віри починає нарікати. Замість явища глибини віри показує убогість своєї душі. Ми бачимо «віруючих», які не вірять в те, що Бог Всемогутній, і воліють, нещасні, йти шляхом гріха, продовжуючи своє жалюгідне існування на землі, позбавляючи себе сенсу цього існування. Життя - дар Божий і її, звичайно ж, треба берегти. Але от виникає пряма загроза нашому житті. Як нам бути? - Перш за все, треба вірити, що Бог Всемогутній і без Його попущення не могло б статися це спокуса з нами. А далі вживати заходів, але так, щоб при цьому бути в Богоприсутності. Хочеш врятувати себе від насильника або від злодія або від вбивці? Рятуйся! Але уяви, що на твоєму місці Христос! Подумай, мав би Він ненависть до цього жалюгідного грішника? Став би Він цього грішника бити, а ще гірше - вбивати? Отже, «хто каже, що перебуває у Христі, той повинен поводитись так, як поводився Він» (1Іоан.2: 6), маючи для себе критерієм життя і вчинки Боголюдини Христа. Задаймо собі питання чому таке величезне значення для всього християнського світу має кров мучеників? Тому, що ця кров окроплює і освячує землю; тому, що цієї крові найбільше бояться і тремтять і сам диявол і темні ангели його.

     І ще в іншому відношенні мають глибоке значення подвиги святих мучеників. Вони служать для нас самих яскравим прикладом нічим непохитної віри в Христа і любові до Нього. Посоромиться ж малодушності нашого, малодушності перед найменшим страхом, який представлявся нам в уяві нашому.

     Полюбім всім серцем Господа нашого Ісуса Христа і мучеників Його, особливо ж святого великомученика Юрія Побідоносця, пам'ять якого святкуємо ми нині.

     "Святий великомученику Юрій Переможець моли Бога за нас !"

Підготував: прот. Віталій Петрюк

    Святкове богослужіння відбулося в с. Кунин, де знаходиться старовинний храм, побудований в честь святого великомученика Юрія Переможця. На запррошення настоятеля храму протоієрея Ігоря Гарасимчука (який перебуває на посаді настоятеля храму вже 10 років) прибуло 9 священиків, щоб розділити цю духовну радість, а саме: митр. прот. Павло Джура - благочинний Здолбунівського району, настоятель Свято-Троїцького храму с. Уїздці; митр. прот. Віктор Власюк - настоятель Свято-Михайлівського храму с. Здовбиця; митр. прот. Миколай Берегович - настоятель храму святого Іоанно Богослова м. Ново-Здолбунів 2; митр. прот. Василь Ковальчук - настоятель Свято-Покровського храму с. Орестів; ігумен Димитрій (Ющак) - настоятель Свято-Успенського храму м. Здолбунів; прот. Степан Степанюк - настоятель Свято-Хресто-Воздвиженського храму с. Спасів; прот. Валерій Гелета - настоятель Кирило-Мифодіївського храму с. Глинськ; прот. Олег Гаркавий - настоятель Свято-Різдво-Богородичного храму смт Мізоч; ієрей Андрій Дуда - настоятель Свято-Онуфріївського храму с. Дермань 2.

    Під час святкового богослужіння до людей звернулися з проповідями прот. Олег Гаркавий і прот. Валерій Гелета в яких наголосили на значимості християнських чеснот - смиренності, любові до ближнього і стійкості у вірі у справі спасіння кожного християнина. В кінці святкового богослужіння до людей звернулися благочинний, а також настоятель храму і привітали усіх присутніх з величним святом пам'яті святого великомученика Юрія Переможця.

Фотогалерея святкування престольного свята в с. Кунин

Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck