Головна Проповіді Проповідь в неділю про розслабленого.
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Проповідь в неділю про розслабленого.

Добавлено: субота, 5 травня 2012, 13:20

     Тисячі речей потрібні здоровій людині, і тільки одна річ – здоров’я, потрібна хворій людині. Здоров’я є неоціненним даром даним нам Богом безкоштовно. І як ми бережемо той дар, даний нам Богом – здоров’я?

     В народі є поговірка: сніданок з’їж сам, обід розділи з другом, а вечерю віддай ворогові. Ми вранці не маємо часу поснідати, в обід ще вкинемо нашвидкоруч в рот, а вечором наганяємо прогаяне за день, і так набиваємо шлунок, що ніч проходить в жахливих снах. Мало хто з нас може похвалитись:”Я достойно провів піст” Піст не для Бога, а для нашого тіла, але ми навіть задля свого здоров’я не хочемо постити.

     Апостол Павло пише: «заради свого шлунка випий трохи вина», - а ми як попадемось, то на другий день не можемо підвести голови.

     Бажаючи копійочку до копійки доложити ми із-за межі готові один одного вбити, проте, щоб комусь насолити то треба перш за все собі нерви добряче зіпсувати. А лікарі твердять, що 90% всіх хвороб від нервів. Нервуємось, заздримо, сердимось – грішимо і як результат - хворіємо. А як захворіємо, то вимагаємо від Бога – уздорови, допоможи і то негайно, а як допомога своєчасно не приходить від Бога, то готові і лихому душу продати, аби лиш добитись свого.

     Апостол – євангелист Іоан розповідає нам про одного такого чоловіка, що через свій прикрий характер захворів і тридцять вісім років лежав розбитий паралічем. І добрі люди принесли його в купальню в місто Єрусалим. В ту купальню час від часу навідувався Ангел Господній і порушував воду і хто перший влазив в ту воду, то зцілявся від своєї недуги.

     В тому місці, де небесне зустрічалось з земним, де духовне приходило до тілесного повинна була б панувати благодать Божа. Якщо там була жінка з немовлям, то їй повинні були б сказати: “Всади своє немовля в порушену Ангелом воду, нехай воно одужає, бо воно маленьке і невміє терпіти, а ми зачекаємо”. Одинокій хворій людині теж повинні сказати ці ж слова, бо нема кому за нею доглядати. Людині, якій заглянула смерть у вічі теж повинні були б сказати – ти скористайся цим Божим даром, а ми зачекаємо – але тут було навпаки, хто мав силу, той і отримував зцілення.

     Ангел, який з радістю летів допомогти людям в їхній біді бачив, що замість радості він приносить тільки ненависть. Бо один отримував зцілення, а решта озлоблювались. З ненавистю і заздрістю дивились вони на того, хто зцілювався. З сумом повертався ангел до Бога. «Господи, я не хочу йти в ту купальну до тих грішних людей», – просився Ангел у Бога. «Друже, ти роби свою справу, бо не за заслуги я даю зцілення тим грішникам, я проявляю своє милосердя і укріплюю віру в грішниках.»

     Того дня Ангел порушив воду і зцілений гордо ішов з купальні, оточений друзями, щоб вдома радісно відмітити зцілення. Бог Ісус Христос бачив ту гордість і водночас знав, що там у купальні є чоловік, який тридцять вісім років чекає свого зцілення. Змилосердившись, Ісус підходить до чоловіка і запитує: «Чи хочеш бути здоровим?» «Так, але я не маю людини, яка б всадила мене у воду і як порушується вода, хтось інший влазить у воду і отримує зцілення. Христос добре знає, хто перед ним, але Ісусу жаль цього грішника і Він промовляє: «Встань, візьми постіль твою і іди».

     І що ж? Може присутні зраділи що хворий зцілився, може привітали нещасного; ось, ти, так довго лежав хворим, а тепер зцілився?. Навпаки, вони стали до нього чіплятись: ти чому постіль свою несеш? Адже сьогодні субота і цього не годиться робити.

     Щасливий чоловік не зважав на дорікання, і що ж він вчинив? Пішов до храму, щоб подякувати Богові за зцілення. А як поступаємо ми, коли отримуємо зцілення? Чи ідемо до храму і дякуємо Богові? Отримавши зцілення від Бога забуваємо подякувати, а зразу ж займаємось тими справами, через які отримали хворобу.

     Розслаблений зцілившись пішов до храму і там його зустрів Ісус Христос і застеріг: «дивись, більше не гріши, щоб знов ти не захворів».

     І цими словами Христос застерігає всіх нас: всі ваші хвороби від нервів, бо заздрите, сердитесь, ненавидите, і, як результат цього, хворієте. Отож, прийміть науку Христа - і не грішіть. І нехай воскреслий Спаситель зцілить наші рани, а ми принесімо йому подяку і більш не грішім, а радіймо і веселімось, бо Христос Воскрес. Амінь.

Підготував: ігумен Димитрій (Ющак).

Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck