Головна Проповіді Проповідь в 24 неділю по П’ятидесятниці.
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Проповідь в 24 неділю по П’ятидесятниці.

Добавлено: п'ятниця, 16 листопадa 2012, 13:00

     Не потрібно бути добрими аналітиками, щоб сказати: „Людське життя сповнене проблем та страждання”. Скрізь зустрічаємо докази такого твердження. Бачимо людей, котрі терплять важкі недуги, людей, залежних від алкоголю, від наркотиків, людей, в яких закорінений гріх у душі змушує ранити інших і ставитись до них без любові. Чи ми дійсно приречені жити серед проблем і труднощів?

     Радісна вість Ісуса Христа нам говорить про щось інше. Звіщає нам, що в Бозі можемо знайти розв’язання усіх своїх проблем та труднощів.

     Життя нас вчить, що на превеликий жаль, не всі люди мають право називати себе християнами. Реалії нашого життя такі, що сам факт того, що ми приходимо до Святого місця зовсім не свідчить про нашу праведність, та чистоту нашої душі. Християнами нас не робить місце у котрому ми стоїмо, не робить посада яку ми займаємо, і навіть не робить нас те, що ми у добрих стосунках зі “своїм” парафіяльним священиком.

     Всі ці речі - лише зовніші прояви можливого духовного стану людини. Часто буває так, що зовні ми можемо демонструвати увесь необхідний мінімум того, що повинні робити усі практикуючі християни: ми і молимось часто, і постимо регулярно, і не пропускаємо церковних молитов. Це все добре і чудово! Але, якщо ми непоміняємось, не зробимо зміну зовнішню на внутрішню - не бачити нам з вами спасіння, дорогі браття і сестри!

     У Святому Писанні є цікава фраза про те, що Господь не дивиться “на особу”, але на серце людини. Що це значить? А це значить тільки те, що Богу не є важливим соціальний, матеріальний, чи будь-який інший, наш, людський, спосіб охарактеризувати людину. Всі ці характеристики - є лише земними, мають свій кінець, та зовсім ненадійні. Всіх іх не лише можна здобути, але й втратити. Отож для вічності - вони пусті та дешеві.

     Я вірю, чи принаймні, хочу вірити, що ці згадані мною елементарні істини ви не раз уже чули з уст не одного проповідника. Тож, маю й надію на те, що рано чи пізно, усі ми, але кожен у свій час, зрозуміє наскільки важливо уміти розрізняти душевне та духовне, зовнішнє та внутрішнє. Так, приводять людей у храм різні дороги. Це лише навпаки - саме з храму найчастіше ми повертаємось до рідної оселі. Але до храму ми з вами можемо йти різними шляхами.

     Для одних, шлях до храму - простий і легкий. Якщо ми народились і виховувались у християнській сімї, то церква була нашим другим домом. Ще для інших - шлях до храму був сповнений великих душевних і емоційних потрясінь, серед муки випробовування віри розумом, через безліч запитань та риторичних фраз.

     Але є ще й інші люди, стежка до храму котрих колись була побудована на болі, нещасті, сімейному чи особистому горі та стражданнях. Рано чи пізно ми розуміємо, що тільки Господь, наш Небесний Батько може і хоче допомогти нам у наших проблемах. І більше того, тільки Він по-справжньому може і хоче це зробити, та й робить це для людей!

     І здається, що саме люди котрі прийшли у храм через страждання найбільш переконані у силі Християнства. Тоді вже не звертаєш уваги ні на “пориви раціонального розуму”, ні на “духовні пошуки”. Все це є, але насправді вже немає того значення, що було раніше. Коли людина на власному досвіді переконується, що Бог Живий, то більше ніяких слів не потрібно. Та й чи знайдеш тепер їх?…

     Ми чули, як сьогодні недільне Євангельське читання (Луки 8:41-56) розповідало нам, про будні Спасителя. Звичайнісінький день Його служіння. А сьогодні він зцілив кровоточиву жінку, та воскресив (!!!) з мертвих дванадцятилітню дочку одного зі старший служителів синагоги. Для нас ці речі не можуть виглядати по-справжньому дійсними, оскільки в своєму житті ми ніколи не зустрічались з фактами воскресіння померлих.

     А ще, дуже часто, сприймаючи Святе Писання - як черговий збірник казок та придуманих красивих легенд, ми з вами ставши дорослими у себе в розумі ми не змогли таки остаточно позбутися ототожнення біблійних оповідань зі створеними людьми казками. Тож, чуючи такі страшні речі як воскресіння померлих, ми швидше сприймаємо їх як красиву і добру легенду, ніж історичну подію, та реальний факт.

     Отож, хочеться звернути увагу і на те, що усі християни також цінують історичну реальність біблійних подій, а не лише задовільняються їх духовним змістом та значенням.Нам, прагматичним людям ХХІ століття дуже важливо памятати те, що біблійна розповідь - це всього лиш констатація факту, який дісно мав місце в історії - історії земного життя Спасителя, та історії людства. Бог, втілившись у людську природу зробив все, щоб змінити життя людей. Внести в нього якісні зміни. Преобразити його, та визволивши від прокляття гріха та смерті наповнити наше з вами життя справжнім сенсом.

     Отож, і сьогодні, через ці євангельскі рядки про уздоровлення кровоточивої, а також про воскресіння дочки мужа на ймення Яїр, Христос хоче показати нам з вами і Його наміри щодо зміни нашого життя. Ми можемо бути фізично здоровими, і до нашої телесної смерті ще далеко. Проте, у нас може бути кровоточивою від гріхів та пристрастей душа. У нас може бути мертве духовне життя, яке вимагає термінового Божого втручання! Виходячи з факту, що за духовною смертю найчастіше йде смерть фізична, усім нам терміново потрібно ретельно і критично оглянути на свій душевний і духовний стан. Запитаймо себе: що ми робимо для того, щоб наша душа вчасно отримувала поживу для себе? Що ми робимо для того, щоб дати можливість Богу діяти в нашому житті?…

Підготував: митр. прот. Тарас Волянюк.

За достовірність даної інформації, відповідальність несе автор!!!
Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck