Головна Статті Піст у житті християнина.
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Піст у житті християнина.

Добавлено: субота, 29 липня 2013, 22:50

     Піст здавна встановлено у християнській Церкві, і мета його полягає в тому, щоб сприяти вірним у перемозі духовно-моральних прагнень над чуттєвими. «Піст – дар древній; піст – дорогоцінність отців. Він сучасний людству. Піст узаконено в раю. Таку першу заповідь прийняв Адам: «З дерева пізнання добра і зла не їж». Оце «не їж» - є узаконенням посту і стримання», - говорить св. Василій Великий. Преподобний Симеон, Новий Богослов, зауважує: «Піст є початком і основою всякого духовного діяння. Які б чесноти будуть непохитні й непорушні, бо збудовані на твердому камені».

     На пам’ять про сорокаденний піст Спасителя встановлено так званий Великий піст. Згодом такий же сорокаденний піст призначено і перед святом Різдва Христового, були передбачені пости і перед празниками Успення Богоматері та первоверховних апостолів Петра і Павла.

     Порушення Господньої заповіді про піст стало причиною падіння праотця Адама, а дотримування посту спасає і наближає нас до Бога. Постився Мойсей перед тим, як одержати на горі Сінай скрижалі Закону Божого, постили великий пророк Ілля і «муж бажань» пророк Даниїл. Постився і сам Христос Спаситель, щоб дати нам усі приклад, як через піст набувати сили й перемагати спокуси.

     Проте сам піст ще не може дати спасіння, коли не буде узгоджений з тією метою, заради якої вдаються до нього, коли відсутні плоди посту. Він – тільки засіб боротьби з гріхом. Тож не піст сам по собі виправдовує людину перед Богом, а та зміна, що відбувається в ній під час посту. «Є піст тілесний, а є піст і душевний, – говорить св. Тихон Задонський. Тілесний піст – коли утроба постить від їжі й пиття; душевний піст – коли душа стримується від лихих помислів діл і слів».

     Ти постиш? Не бери чужого, стримуй язик твій від неправди і уста – від лестощів, прости образу ближньому твоєму, щоб і самому одержати одпущення гріхів. Той, хто постить, святкує перемогу духу над плоттю. На час посту Церква накладає на своїх дітей певні обмеження в їжі, які полягають в тому, що люди свідомо приймають її не для насолоди, а тільки задовольняючи потребу тіла. Не слід накладати на себе такого посту, який перевищує сили. Полегшення його для немічних дозволяється і церковними правилами.

     Ніколи не можна досягти духовної чистоти самим тільки стримуванням від їжі, тобто постом тілесним, не пам’ятаючи того, що він неодмінно має поєднувати з подоланням інших пристрастей. Той, хто стримується в їжі, але поводиться недостойно, не перестає грішити.

     Зовсім не зрозуміло було б утримуватися від дозволеної їжі, а очима пожирати те, що заборонено. Ти не їси м’яса? Не вкушай же і очима нескромності. Нехай постить і слух, піст якого полягає в тому, щоб не слухати лихослов’я і неправди. Нехай і язик постить від марнословства і лайки.

     Чоловіколюбивий Бог показав багато шляхів, якими ми, коли тільки того самі схочемо, можемо досягти великої сміливості перед Ним. Піст і покаяння – два східці морального вдосконалення християнина. Іоанн Златоуст наводить такий приклад з історії Старого Завіту. Велике місто Ніневію за гріхи людей присудив на знищення. Але піст, який, розкаявшись, наклали на себе жителі цього міста, вихопив його із самих «воріт смерті».

     Усвідомлюючи свої гріхи, ми вірні діти Христової Церкви, повинні осуджувати себе за них перед Богом і мати твердий намір покинути їх, принести щиру сповідь Богові перед отцем духовним, прагнути всіма силами відкинути гріхи і досягти успіхів у доброчесності.

     Приступаючи до покаяння, треба найперше уважно придивитися до свого внутрішнього стану, звіряючи його з Божим законом. Без такого самовипробуванням неможливе глибоке усвідомлення своїх гріхів і щире розкаяння. Кого приваблює більше поверхове, той, звичайно, не любить заглиблюватися в себе, неохоче зважає на свої недоліки, часто намагається приховати їх від себе. Та, як сказав Господь, навіть «за всяке марне слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день суду» (Мф. 12, 36). Як іскра спричиняє пожежу, як незначна недуга обертається часто у невиліковну хворобу, так і малі, на перший погляд незначні гріхи можуть згодом стати тяжкими. Отже, всякий гріх ламає якусь заповідь закону Господа, Який сказав: «Будьте довершені, як довершений Отець ваш Небесний» (Мф. 5, 48).

     Велике значення для правдивого посту має його подруга і сестра – молитва. Вона сильна і завдяки їй ворог роду людського, – зазначає св. Іоанн Златоуст, – «утрачає мужність, відступає, перемагається згідно з судом Божим, підкоряється, виганяється постом». Хто молиться з постом, той має два крила.

     Піст приборкує тіло, душу ж просвітлює, робить легкою і згинаючою вгору. Приборкання плоті слід поєднувати із сокрушенням духу, – тоді ми принесемо найприємнішу жертву Богові. Піст – літо духовне. Тож від його початку оброби ниву твоєї душі, виполи терни, посій слово благочестя. В піст кожен віруючий мусить частіше замислюватися над тим, як йому треба вірувати в Бога, як любити Його, як молитися Йому і взагалі яких обов’язків слід дотримуватися щодо Бога, самого себе і ближніх.

     Не ослабай, дійшовши середини посту, не зневіряйся на середині путі. Бо можна понести труд посту, але не одержати від Бога нагороди за це, якщо утримуватися від їжі, а від гріхів не звільнятися, вином не впиватися, а похоті догоджати.

     Скористаймося ж часом посту, як слід, і кожного дня будемо оглядати і очищати себе від пороків через покаяння і молитви, примножуючи в собі скарби чеснот. Перевіряймо власні помисли і вчинки, твердо сподіваючись, що з милості Божої наступного дня будемо вільні від тих гріхів, від яких ще не позбулися сьогодні. А коли піст закінчаться, пригадаймо блага, які він нам приніс. Це спасіння душі, мир і згода, коли вигнано всяку житейську пиху, нема ані крику, ані шуму, а замість цього в душі панує повний спокій, тиша, любов, радість, лагідність.

     Мине піст – час подвигів, але ми не повинні переставати творити добрі діла, мине піст, але нехай в нас залишаться благочестя! Так буде, коли постити будемо, як навчає нас наша мати – Церква Православна: «Постімось постом, приємним і добрим Господеві: визволення від лихих вчинків, опанування язика, стриманість у гніві, видалення по хотей, обмовлення, неправди й клятвопорушення, зменшення цього – піст правдивий і приємний» (Стих. Понад. 1 тижня посту).

     Тож проведімо цей піст напередодні свята святих первоверховних апостолів Петра і Павла, так як заповідав Христос Спаситель і апостоли, щоб з чистою совістю і душею зустріти це величне свято, і тоді благословення Господнє буде з усіма нами! Амінь!

Підготував: прот. Олег Гаркавий.

За достовірність даної інформації, відповідальність несе автор!!!
Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck