Зимові, новорічні та Різдвяні свята: історія, традиції, сучасність

За національною традицією українського народу від 13 грудня – свята святого апостола Андрія Первозванного починається цикл зимових та новорічних свят, який закінчуються святом Хрещення або Богоявлення Господнього 19 січня.

Перші зимові свята, котрі розпочинаються від 13 грудня, а це: шанування великомучениці Варвари (17 грудня), святого Миколая Чудотворця (19 грудня), зачаття праведною Анною Діви Марії (22 грудня); випадають на період різдвяного посту й готують нас до святкування Різдва Христового. Цикл цих свят завершується 6 січня. Між цими християнськими святами за сучасною практикою випадає святкування Нового року.

Новий рік

Новий рік, який ми святкуємо 1 січня є не церковним святом, церковний Новий рік починається 1 вересня. Саме в цей день, як говорить історія Церкви, Господь почав свою месіанську проповідь, після того як був охрещений в річці Йордані старозавітним пророком Іоаном Хрестителем та перетерпів сорокаденні спокуси у Юдейській пустелі. До цього часу і відноситься його перше чудо на весіллі в місті Кані Галілейській (Ін. 2: 1-11).

За іншою версією, святкувати Новий рік 1 вересня почали від часу римського імператора Костянтина Великого, коли він відмінив закони переслідувати християн і, таким чином, започаткував нову еру християнського літочислення.

До християнський час більшість народів святкували Новий рік на початку весни, у період місяця березня. Вважалося, що весна є перемогою над смертю, а пробудження до життя рослинності, закладало початок для нового року. Так само святкували Новий рік наші пращури – слов’яни в час до хрещення Київської Русі. З прийняттям християнства в 988 році до нашої Батьківщини потрапив Юліанський календар, й Новий рік почали святкувати з 1 вересня, а літочислення рахувати від створення Богом світу.

У XVІ столітті через європейський вплив на Україні почали святкувати Новий рік 1 січня, а літочислення вести від Різдва Христового. Така заміна була запропонована римським папою Григорієм XIII, який виявив, що Юліанський календар відставав від циклу обернення Землі навколо Сонця на 10 днів. І тому він запропонував у 1582 р. з 4 жовтня перейти відразу на 15 жовтня, а оскільки Юліанський календар почав діяти від 1 січня, то Григоріанський набув чинності також від цього часу. Так західноєвропейські, а згодом інші народи, почали святкувати Новий рік від 1 січня.

Перейти на Григоріанський календар папа запропонував і православним християнам, але цю пропозицію було відхилено. Лише в ХХ столітті більшість православних держав перейшли на Григоріанський календар. Після більшовицької революції комуністична влада видала в 1918 р. декрет про перехід на Григоріанський календар, щоб подолати культурне відставання. Намір перейти православним на цей календар запропонував російський патріарх Тихон (Бєлавін), але через громадянську війни та гоніння на Церкву це питання не є вирішеним аж до сьогоднішнього дня. Через це православні віруючі України, Білорусії, Росії, Молдови, частково Сербії та Чорногорії продовжують дотримуватися, в супереч міжнародній практиці, Юліанського календаря. Через це до традиції українського народу увійшов такий комічний феномен як «Старий Новий рік».

Різдво Христове

Різдво Христове – день народження Господа Ісуса Христа. Це велике християнське свято, святі отці та вчителі Церкви називають Різдво – «Другою Пасхою», бо це найбільше християнське свято після Великодня.

Традиція святкувати день народження Господа – Спасителя світу з’явилася пізніше. Перші християн святкували Пасху, лише після того як припинилися гоніння на Церкву в Римській імперії, християнські громади почали вшановувати День народження Господа. Але святкування Дня народження Господа у своїх творах згадують в ІІ столітті християнські письменники Климент Александрійський та Оріген. Справа була в тому, що День народження святкували помпезно язичники, християни навпаки вважали прийняття хрещення новим народженням людини, і тому святкували день свого хрещення.

Однак серед християн не було чітко визначено, коли слід святкувати Різдво Христове. Західноєвропейські християни святкували Різдво весною, інші святкували восени, тільки на Батьківщині Господа день Його народження святкували зимою, в місяці грудні-січні. Такі відмінності пояснюються різним часом поширення християнства. На різних континентах християнство проникало в різний час, і кожна утворена громада вважала час прийняття християнської віри новим періодом життя, тобто другим народженням, тому до цього часу відносила дату народження Христа. Відмова західних християн святкувати Різдво зимою пояснюється тим, що 25 грудня/7 січня древні римляни відзначали культ Сонця.

25 грудня або 7 січня як офіційна дата народження Христа згадує римський письменник Діонісій Філокал, який впорядкував календар і у творів «Хронограф» говорить: «Христос народився під час консульства Августа … 25 грудня, у п’ятницю, 15 дня нового місяця». На цю дату вказує і перший християнський історик ІІ століття Юлій Африкан в 221 р. по Р.Х.

З IV століття свято Різдва Христового вже святкувалося всіма християнами. Велику роль у встановленні цього свята належить святителям Василію Великому, Григорію Богослову та Іоану Золотоуст. Ці святі написали спеціальні церковні гімни-молитви, які прославляють народження Сина Божого та розповідають очікування людства на Спасителя світу. Також богослужіння на цей день впорядковували святі: Роман Сладкопівець, Андрій Критський, Іоан Дамаскін, Косьма Маюмський та інші. В 326 р. на місці, де народився Христос у Вифлеємі, свята Єлена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала храм на честь Христового Різдва.

Народження Господа Ісуса Христа докладно описують тільки два євангелісти Матфей (1-2: 18) та Лука (1-2: 38). За розповіддю цих апостолів, Христос народився в часи правління римського імператора Августа. Він видав указ про перепис населення, тому батьки Господа Йосиф та Марія змушені були прибути до міста Віфлеєм, звідки вони походили і народилися. Місто було невеликим, і вони зупинилися в малому будинку, котрий ще називають печерою. Тут 1000 років назад народився пророк Давид, який за походженням був пастухом й став царем Ізраїльської держави. До часу народження Христа цей будинок перетворився на печеру, де пастухи ховалися разом з худобою від негоди.

Коли Господь народився, першими, хто прийшов Йому поклонитися, були пастухи, що підтверджують старозавітні пророцтва: Син Божий з’явився на світ як Цар і Творець життя, Він прийшов до всього творіння, що страждало від гріха.

Під час народження Спасителя у небі була зірка, котру називають «Віфлеємською», бо вона привела мудреців до місця народження Христа. Що це було за небесне явище невідомо. Думки отці та вчителів Церкви, богословів та дослідників розходяться. Одні вказують, що це була комета Галлея, інші, що був парад планет або поєднання сузір’я, дехто вказує, що це було тимчасове видіння з метою вказати мудрецям шлях до народженого Спасителя.

На восьмий день після народження батьки, за юдейським Законом, обрізали Господа. Через сорок днів після народження прийшли до храму в Єрусалим для звершення обряду очищення та принесення жертвопринесення. Тут в храмі Ісуса побачив старець Симеон Богоприїмець та пророчиця Анна. Після цього родина повернулася до Віфлеєму, де на той час вже жила в орендованому будинку, куди прийшли мудреці зі Сходу.

Існує багато версій стосовно походження цих мудреців. Їх часто називають «волхвами», вказуючи на їх язичницьке походження. Це не зовсім правильно. Мудреці прийшли «зі Сходу» – з Центральної Азії або Вавилону, куди юдеїв з 612 по 596 роки переселив цар Навуходоносор ІІ. Він завоював Палестину і переселив юдеї до своєї держави. В V столітті вони повернулися на Батьківщину, але частина їх залишилася жити у Вавилоні. Вони пам’ятали про своє походження і також очікували на прихід Месії, знаючи час, коли Він має народитися, вони прийшли поклонитися Господу.

Щоб точніше дізнатися про місце народження, мудреці запитали в царя Ірода, котрий за порадою священиків вказав на місто Віфлеєм. Мудреці в дарунок Господу принесли: золото як цареві, ладан як священику й смирну як людині, що помре за гріхи людства. Коли Ірод зрозумів, що мудреці його обманули, він наказав знищити дітей віком до 2 років, чудесним чином було врятовано двоє немовлят Ісус Христос та Іоан Хреститель. Вбиті Іродом діти є першими мучениками Церкви, що постраждали за Спасителя.

Святкування Різдва Христового починається з святого вечора, який ще називають «Сочельник», бо споживаються останній раз в році постові страви. Головним з яких є кутя – зерна пшениці вимочені у воді, звідси назва «сочельник» від слова «сочити», тобто вимочувати. Важливим атрибутом святкування Різдва в Україні є співання колядок з вертепом.

Щедрий вечір або день святого Василія Великого

На «Щедрий вечір», який український народ святкує через тиждень після Різдва Христового випадає святкування «Старого Нового року». За древніми віруваннями наших предків-язичників, 13 січня після заходу сонця потрібно щедрувати, щоб відганяти нечисту силу, а зранку молоді, неодружені хлопці мають ходити посівати, щоб наступний рік був плодоносний та врожайний. Такі звичаї збереглися досі й набули християнського значення. За Юліанським календарем початок Нового року випадає на день вшанування святителя Василія Великого та його матерії Емілії.

Святитель Василій Великий (329-379 рр.) є найбільшим богословом Церкви. Він пояснив, захистив та відстояв чистоту християнської віри, впорядкував та організував чернече життя, написавши спеціальні правила, за якими мають жити та подвизатися ченці. За його працю Церква назвала його «Великим». В Україні він вшановується нарівні з святим Миколаєм Чудотворцем, і є покровителем чернецтва, сімейного життя. До святого Василія звертаються за допомогою ті, хто прагне навчитися істин християнської віри, як правильно постити та боротися з гріхами, тому в українському народі ім’я Василій є дуже поширеним.

Останнім святом, що завершує період Різдвяних свят є свято Богоявлення або Хрещення Господнє. Історія цього свята описана всіма євангелістами: Матфеєм (3: 13-17), Марком (1: 9-11), Лукою (3: 21-22), Іоаном (1: 29-34). Щоб почати свою місію, Господь, як людина, приймає хрещення від пророка Іоана Хрестителя, показуючи цим, що Бог став людиною й бере на себе гріхи людства для звершення спасіння. І хрещення Христа показує з якою метою Господь прийшов у світ – щоб освятити все творіння, звільнити його від гріха та смерті. Тому євангеліст Іоан вказує: «я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому. Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим. І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий» (Ін. 1: 32-33). Через це древня назва цього свята «Богоявлення».

За древньою традицією Церкви, на Богоявлення звершується освячення води. Саме так, святкування цього свята, описують отці та вчителі Церкви. Вода, котра освячується в цей день має особливу благодатну силу, бо за вченням Церкви має благодатні властивості таїнства Причастя. За можливості її потрібно мати біля себе, і у важкі ситуації споживати та омиватися нею, а хто не може зрізних обставин причаститися повинен споживати її.

Церковне священнодійство під час якого освячується вода на Богоявлення називається «Агіасма», тобто «Велике освячення води». Це відбувається раз на рік напередодні свята Водохреща та на саме Богоявлення. За традицією Церкви завжди перед цим святом хрестили нових віруючих, тому напередодні звершується освячення води – Агіасма.

Цю воду необхідно зберігати протягом всього року до наступного освячення води на Богоявлення. З часу древньої Церкви існував звичай освячувати цією водою житлові будівлі, худобу та все майно. Це розповідають у своїх творах святителі Василій Великий, Іоан Золотоуст, Григорій Богослов, котрі помітили та описали цілющі властивості Богоявленської води.

Священик Віталій Кузін

Без категорії, Головна, Новини, Слайди

Привітання з Різдвом Христовим

07/01/2019
Вселенський Патріарх Варфоломій: Підписання Томосу – це особлива місія. І це радість не тільки для українців, які живуть в Україні,…
Read More

Українська Церква отримала Томос про автокефалію

06/01/2019
6 січня 2019 року Його Всесвятість Вселенський Патріарх Варфоломій урочисто вручив Предстоятелю єдиної Помісної Української Православної Церкви Блаженнійшому Митрополиту Київському і…
Read More

Шановні представники Здолбунівської районної та міської влади!

06/01/2019
Христос народився! Славімо Його! Різдво Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа – це свято прославлення Всемогутності та Премудрості Божої. Бог…
Read More

Життя і чудеса святителя Миколи Чудотворця

19/12/2018
Важко знайти більш шанованого в православному світі святого, ніж Микола Чудотворець. Він охороняє моряків, дітей та невинно засуджених, кількість присвячених…
Read More

Свято-Михайлівський храм село Мала Мощаниця

17/12/2018
7 червня 2016 року архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон з архіпастирським візитом відвідав Свято-Михайлівську парафію села Мала Мощаниця Здолбунівського благочиння,…
Read More