Головна Статті Неділя про сліпого
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Неділя про сліпого

Добавлено: неділя, 17 травня 2015, 20:15

     Господь сказав: “На суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими (Ін.9.39)". І сьогоднішнє читання показує два протилежних приклади такого суду. Якось, побачивши на вулиці чоловіка, який від народження був сліпим, ученики запитали: “Учителю, хто згрішив, він чи батьки його, що сліпим народився? Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі".

Ми знаємо, що Ісав ще в утробі матері заслужив ненависть, а Яків – благовоління (Рим.9.13). Іоан Хреститель, будучи в утробі матері, здригнувшись, привітав Діву Марію. Напевно, і сліпонародженого Господь ще в материнській утробі предвидів і порахував достойним, щоб явити через нього приклад, – як Божественної цілительної сили, так і не менш чудесного людського духовного прозріння. Господь нічого особливого не сказав сліпому, ні про що не питав. Він змішав землю зі слиною, помазав йому очі і сказав: “вмийся у купальні Силоам”. Сліпий відчуває, як йому чимось заліпили очі, довіряючи, поспішає до купальні, не запитуючи, для чого це потрібно. Потім він відчуває доторкання води, і раптом – йому відкрилося те, про що він не міг і підозрювати! На його очах ніби звершилось створення світу! І далі він поступає, в повній мірі як духовно зрячий, розуміючи, що від чого сталося. Не дивно, якби він зовсім розгубився, і не зміг би порівняти це ні з чим, що йому відкрилося. Але коли його спитали: “як відкрилися у тебе очі?” - він спокійно сказав: ”Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів”.

І він твердо відстоював правду, коли його повели до фарисеїв. Там його допитували з хитрістю. Сліпий нічого особливого не чув від Ісуса, але коли фарисеї запитали, що він сам думає про Нього, - відповів: “це пророк”. Йому кажуть: “Ми знаємо, що чоловік той грішник”. Але прозрівший не дає себе заплутати: “чи Він грішник не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу”. І як не намагалися його спокусити, доказуючи, що Ісус не від Бога, і зовсім невідомо звідки, істинно прозрівший твердо стоїть на своєму: “Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити”. Коли ж він був вигнаний, Ісус знайшов його і сказав: “чи віруєш ти в Сина Божого? Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього? Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою. Він же промовив: вірую Господи! І поклонився йому.

Істинне прозріння завжди завершується поклонінням Богові. А в книзі Діянь – зовсім інший приклад. В Філіппінах була жінка, “одержима духом пророкування”. Ця жінка протягом багатьох днів ходила за апостолом Павлом і його попутниками і “кричала, говорячи: ці чоловіки раби Бога Всевишнього, які провіщають нам шлях до спасіння’’. Здавалося б, це і є істинне духовне прозріння! Але “Павло, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: повеліваю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї. І дух вийшов відразу”. Чому апостол Павло так поступив? Відома пророчиця могла б багатьох привести до апостолів. Діло в тому, що жінка, хоч і говорила правильні слова, - обманювала. Якщо тут раби Бога Всевишнього і шлях до спасіння, то чому ж ти ходиш не з ними, а тільки за ними? Для слави Христової краще бути вигнаним з безчестям, як прозрівший сліпець; краще бути замкнутим у в’язниці і на деякий час замовкнути, як апостол Павло, - ніж безконечно говорити про Христа без належного Йому поклоніння.

Підготував: прот. Василій Корнілов.

За достовірність даної інформації, відповідальність несе автор!!!
Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck