Головна Новини Благочиння Московський Патріархат провокує релігійне протистояння на Здолбунівщині
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Московський Патріархат провокує релігійне протистояння на Здолбунівщині

Добавлено: середа, 18 лютого 2015, 17:10

Ще ніколи засідання президії Здолбунівської районної ради не проходили в супроводі ікон і молитов – а тепер це вже історія розвитку району. Вже за десять хвилин до початку площу перед приміщенням районної ради заповнили священики і парафіяни УПЦ Московського Патріархату з хоругвами і іконами. Причиною їх зібрання стало те, що президія мала розглянути питання про звернення благочинного отця Олександра до депутатів. Звернення це стосувалось факту переходу релігійної громади в Новосілках до Київського Патріархату, яке в УПЦ МП кваліфікують як захоплення храму.

Саме тому перше слово було надано саме отцю Олександру – щоб він пояснив, чого ж хочуть прихожани УПЦ МП від влади. Принагідно нагадаємо, що на попередніх місцевих виборах Олександр Карпюк, він же благочинний московської церкви і настоятель храму в Мізочі, став депутатом районної ради від Партії Регіонів. Після революційних подій минулої зими він склав свої депутатські повноваження, зосередившись лише на релігійній діяльності.

Отець Олександр закликав депутатів дати оцінку «захопленню» храму села Новосілки прихильниками Київського Патріархату, бо «це може піти далі», – очевидно, благочинний мав на увазі, що невдовзі й інші парафії можуть зажадати переходу до української церкви. Також він сказав, що начебто прихожани Московського Патріархату запитують своїх священиків, чому вони їх не збирають, щоб захистити, коли «відбирають наше». Саме цей акцент ще неодноразово звучав у дискусії – УПЦ МП сприймає храми, в яких служить, як свої. Люди ж кажуть, що церква належить громаді, і саме громада вирішуватиме, яке має бути підпорядкування церкви. Так, до речі, передбачає й українське законодавство.

Хоча й тут було багато непорозумінь. Адже за традицією УПЦ МП священики очолюють парафіяльні ради і, як стверджували представники церкви, громада не може сама збиратися і будь-що вирішувати, якщо рішення про збори не прийняв настоятель церкви. Те, що така практика не залишає громаді жодних прав, представників УПЦ МП явно не турбує. Та й. зрештою, вони чітко заявили, що не визнають референдуму, згідно якого мешканці Новосілок обрали УПЦ КП, бо в ньому брали участь не лише прихожани церкви – при цьому було зазначено, що хто прихожанин, а хто ні, знає тільки священик.

На питання, скільки ж прихильників УПЦ МП в селі, відповіді різнились. То тридцять, то шістдесят – бо в неділю під час служби в хаті священика було зібрано шістдесят підписів. Коли ж зауважили що серед тих шістдесяти не всі мешканці Новосілок, то знову прозвучала теза про те, що вирішує не громада села, а церковна громада, а в неї можуть входити і люди з навколишніх сіл.

Щодо тієї ж хати священика, то багато часу зайняла суперечка про її належність. Зараз там служать представники УПЦ МП, але прихильники Київського Патріархату претендують на цю хату, а своїм опонентам пропонують зал будинку культури. Як на нашу точку зору, питання технічне, і мало б вирішуватись явно не на рівні району.

Весь час, поки йшло засідання, з двору лунали молитви прихильників УПЦ МП. Треба сказати, що священики Київського Патріархату прийшли втрьох, як і домовлялись спочатку, не збирали парафіян по всьому району і не загострювали ситуацію. Водночас представниця УПЦ МП, яка постійно хрестила присутніх, виявилась саме тією особою, яка обіцяла прихильникам Київського Патріархату швидкий прихід Путіна і покарання за їх позицію.

Дискусій було багато, але кожен лишився при своїй думці. Бо й справді, як зауважив депутат районної ради Віктор Януль, всьому причиною – війна. Російська загарбницька війна, яка стала можливою і через багаторічну діяльність УПЦ МП, спрямовану на побудову «русского міра». Доволі несподівано прозвучала заява отця Олександра: «Для мене русскій мір – це дикість». Тоді було б логічно і отцю Олександру у контексті сучасної непростої ситуації стати на бік правди і приєднатися до думки новосілківської громади…

Зрештою, було вирішено створити робочу групу з кількох представників різних громад і депутатів, яка має досягти певного врегулювання ситуації. Також Президією було прийнято заяву, в якій йдеться про право кожної релігійної громади, відповідно до чинного українського законодавства, визначати свою підлеглість будь-яким релігійним центрам. Після такого підсумку двогодинної розмови отець Олександр несподівано заявив, що це переливання з пустого в порожнє, і більше вони в таких зібраннях участі не братимуть. Дивно, бо склалось враження, ніби благочинний очікував, що депутати поїдуть в Новосілки і «повернуть» церкву Московському Патріархату.

Проте нікуди представники УПЦ МП не пішли. Молитви на подвір’ї тривали, а потім до людей попросили вийти голову районної ради Василя Тимощука. На його логічне пояснення, що влада не може напряму втручатися в релігійне життя, отець Олександр відреагував просто-таки вимогою повернути церкву УПЦ МП. І знову звучали тези про те, що якщо процес не зупинити, то він піде далі. Коли ми запитали прихожанку з Бущі, чого її так цікавить доля Новосілок, вона так і сказала: «Бо сьогодні це в Новосілках, а завтра буде в Бущі». Що ж, цілком можливо, особливо якщо врахувати, що з боку УПЦ МП й далі лунають заяви про розкольників, неканонічність, американських холуїв і тому подібна маячня. Зрештою, ви бачите на фото (фото №2 - ред.), який текст почепив на тильний бік ікони отець Сергій з Богдашівської церкви УПЦ МП. Саме він з двадцятьма своїми прихожанами ще довго стояв на площі біля районної ради, молячись про щось…

У багатьох депутатів склалось враження, що тихий і безболісний перехід громади в Новосілках до УПЦ КП багатьох не влаштував. І що священики Московського Патріархату отримали вказівку таки дестабілізувати ситуацію. Як би там не було, а їхні дії можуть лише пришвидшити природній процес повернення українців до рідної церкви.

Ну й насамкінець: і від отця Олександра, і від прихожан УПЦ МП лунали тези про віру предків і про споконвічну підпорядкованість української церкви Москві. Так от, коли київський князь Володимир хрестив Русь, Москви ще й не було в диких північних болотах. І переведення Київської Митрополії від Константинополя до Москви було організоване московськими царями через брехню й підкуп аж у сімнадцятому столітті. Для того, щоб це знати, не треба бути істориком. Просто варто ще щось читати, крім маячні московських пропагандистів у рясах. І відрізняти зерно від рясної полови, яку так щедро посипають у голови людей маніпулятори від імперії, яка ще не так давно нищила церкви і духовенство.

Джерело сайт zdolbuniv.com
Фотогалерея



Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck