Головна Новини Благочиння Молитва за Предстоятеля
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Молитва за Предстоятеля

Добавлено: субота, 31 січня 2015, 12:30

     23 січня 2015 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет відзначив своє 86-ліття від дня народженн. З цієї нагоди у Володимирському кафедральному соборі м. Києва відбулися урочисті богослужіння.

24 січня 2015, напередодні неділі 33-ї після П'ятидесятниці, про Закхея, після Богоявлення, Предстоятель Київського Патріархату звершив Всенічне бдіння, а 25 січня, у самий недільний день - Божественну літургію.

Його Святості співслужив собор архієреїв, які прибули до столиці привітати свого Предстоятеля з днем народження та численне духовенство.

За богослужінням молилися викладачі Київської православної богословської академії, а разом з патріаршим та кліросним хорами собору співав також і хор КПБА під керівництвом диякона Юрія Мигаля.

Під час Божественної літургії була звершена архієрейська хіротонія ієромонаха Варсонофія (Рудніка), насельника Свято-Феодосіївського чоловічого ставропігійного монастиря м. Києва на єпископа Ужгородського і Закарпатського.

Після літургії та подячного молебню від імені єпископату, духовенства і вірян Української Православної Церкви Київського Патріархату до Предстоятеля зі словом вітання звернувся Патріарший намісник, постійний член Священного Синоду, митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній:

«Ваша Святосте, високодостойний наш Першоієрарху та отче!


У цей день ми – українська паства – «єдиними устами і єдиним серцем» молилися за Божественною літургією за здоров’я свого Предстоятеля – Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета – з нагоди дня Вашого народження.

Вас, Ваша Святосте, як говорить псалмоспівець, цар і пророк Давид у своєму 90-му псалмі, Господь обдарував довголіттям. Ви уже 86 років живете надією на Всевишнього під покровом Бога небесного, із них 65 років – у чернечому чині та священному сані.

Нам, молодим, навіть важко уявити скільки це! Не кожного Господь сподобляє й прожити стільки на землі, скільки Ви у сані. Але все Ваше земне життя – це суцільний послух і служіння Богові та Його святій Церкві.

Знаючи Вашу любов до богослужіння, важко уявити й підрахувати скільки разів за цей час Ви звершили Божественних літургій. Звершуючи сьогодні таїнство Євхаристії, причащаючись від одного Хліба й Чаші, ми з’єдналися один з одним у спільності Єдиного Святого Духа. Свідченням ж і виразником єдності нашої Помісної Православної Церкви є Патріарх, який не лише її глава, а й серце.

Українське Православ’я, як свідчить його понад тисячолітня історія, лише наприкінці ХХ століття увінчалося Патріаршою гідністю. У сані Патріарха як справжній архіпастир, Предстоятель у молитвах та духовний батько нації Ви несете відповідальність перед Богом за ввірену Ним Вам українську православну паству та вболіваєте за всю українську землю та всіх християн. У дні тяжких випробувань Ви своїм духовним авторитетом спонукаєте християн до щирого служіння всеблагому Богові, своїм ближнім та земній Вітчизні.

Значна частина Вашої архіпастирської діяльності проходила в складні часи радянського безбожного режиму. Однак Ви зуміли вистояти і в можливій мірі вберегти Церкву від повного знищення. Ви не боялися тоді свідчити перед сильними світу цього, що Церкву заснував Господь і Він обіцяв її існування до кінця віку.

Зі здобуттям Україною державної незалежності Ви стали на чолі боротьби за автокефалію Української Православної Церкви, мужньо провадячи її донині.

Ми дякуємо Вам за велике патріотичне служіння, яке дає можливість нашому народові відчути милостиве заступництво Боже над собою, відчути себе синами і дочками Святої Церкви та українського народу. Ваші невтомні труди надихають священнослужителів за будь-яких умов, побачивши вовка, не залишати овець своїх і не бігти, але, служачи вівцям, покладати за них душі свої.

Під Вашим Предстоятельством активізувалася соціальна та позабогослужбова діяльність Церкви. Роки Вашого Першосвятительського служіння воістину стали роками церковного відродження, яке міцно пов’язане з Вашим ім’ям.

Відзначаючи Вашу всеосяжну багатогранну працю для Церкви, хочу звернутися до Вас словами священномученика Ігнатія Богоносця, єпископа Антіохійського, які він промовляв до священномученка Полікарпа Смирнського: «Як керманичам потрібні вітри, або охопленому бурею пристань, так теперішньому часу потрібні Ви для того, щоб осягнути Бога».

Ваша Святосте!


Сердечно вітаємо Вас від усієї повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату, Священного Синоду, Синодальних управлінь, єпископату, духовенства, чернецтва, духовних навчальних закладів та всіх вірних із днем Вашого народження. Молитовно бажаємо Вам кріпості сил, духовної радості, багатьох милостей і повсякчасної небесної допомоги в звершенні свого високого служіння Церкві й Україні!»

Митрополит Епіфаній, від імені Священного Синоду, вручив Патріарху Фітарету церковну нагороду – медаль «За жертовність і любов до України», а також подарував просфору та букет квітів.

Після цього до присутніх з повчальним словом звернувся Святіший Патріарх Філарет:

«Ваші Преосвященства, всечесні отці, найперше дякую за щире привітання, а головне за молитву, тому що коли читаєш святих отців, а особливо їхні листи, то вони в кожному листі просять адресата молитися за нього перед Богом. І думаєш, що якщо святі просили молитов, то хіба грішник не буде просити молитися за нього? Буде. І тому я вдячний вам преосвященні владики, отці, браття і сестри, насамперед за молитву, не тільки за мене, а й за наш народ, за нашу державу, а головне за наших воїнів, які виявляють покірність Богові, покірність заповіді «полюби ближнього твого як самого себе» або слова Христа Спасителя: «Ніхто не має більшої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх».

Ось скажіть, ті воїни, які в Донецькому аеропорту більше двохсот днів захищали там це місце, деякі загинули там, то скажіть, мали вони любов до своєї Батьківщини, до своїх ближніх, чи не мали? Мали. І всі, хто йде захищати нашу землю, нашу державу від агресорів всі вони виконують заповідь любові до ближнього, до своєї Батьківщини.

Згадаймо слова пророка Мойсея, який після того як його народ, якого Бог вивів із рабства під горою Синай створив собі золотого тільця і став кланятися йому як Богу, і коли Мойсей побачив, то він розбив ті скрижалі, на яких були написані заповіді і звернувся до Бога: «Господи краще викресли мене із книги життя, але помилуй цей народ». Це свідчить про велику любов пророка Мойсея до свого народу. Або апостол Павло пише в своєму посланні: «Я готовий бути відлученим від Христа за братів рідних мені по крові» – це є любов до свого народу. А Христос Спаситель як людина хіба не любив свій народ, юдейський народ, коли зійшов на гору Єлеонську подивився на Єрусалим і як Бог, знаючи, що через декілька десятків років на цьому місці не залишиться каменя на камені, що Єрусалим як місто перестане існувати і храм буде зруйнований, і заплакав.

І маючи ці приклади хіба ми не будемо любити свою землю, свій народ, свою мову, свою культуру? І ми бачимо, що ця любов до свого народу, до своєї землі, виявляється на ділі – в тому, що люди не жаліють свого життя, а ті, які не можуть захищати, віддають часто останнє для того, щоб допомогти їм. Бачить Бог це, чи не бачить? Бачить. Може Він нам допомогти нам як Бог, чи не може? Безумовно може і чекає нашого очищення від гріхів, чекає нашого єднання. І коли ми дійдемо до цього, Господь миттєво пошле нам перемогу і мир. Ми надіємося не на князів і не на синів людських, а покладаємо надію на Бога. Він може.

Ви чули сьогодні в молитві слова Мойсея: «Стійте, будьте мужні і Господь переможе за вас»? Так і ці загострення цього військового протистояння, яке відбувається зараз на Донбасі, особливо в Маріуполі стійте і Господь переможе за вас, а нам треба молитися, звертатися до Бога, бо молитва має велику силу, таку силу, яку ми навіть не можемо уявити собі.

Тому дорогі брати і сестри в ці тяжкі для України дні нам треба щиро молитися, щоб Господь допоміг нам, щоб Він простив нам наші провини, а в нас їх багато і кожен повинен подумати не про чужі гріхи, а про свої і просити у Бога прощення своїх гріхів, і прощення нашого українського народу, який згрішив.

Не треба говорити, що народ такий мудрий, він мудрий, але в той самий час і грішний, корупція хіба це не наш гріх? Яку шкоду наносить цей гріх нашому суспільству, нашому народу і недовіру Україні через це? То можемо ми говорити про гріх нашого народу? Повинні говорити і просити, щоб Господь допоміг нам визволитися від цього рабства корупції, рабства неправди, бо Господь турбується про наше вічне життя. Земне коротке, воно проходить, а вічне неминуче і тому нам треба думати куди ми підемо після смерті? Яке життя вічне: чи блаженне, чи страждання? Ми не думаємо, а Господь піклується про нас і хоче, щоб ми у блаженне життя вічне пішли, тому посилає нам такі випробування, щоб ми виявляли свою любов, свої добрі якості душі і цим самим очищались від наших гріхів.

І нехай в цьому допоможе нам Божественна благодать за молитвами Божої Матері і молитвами всіх українських святих, бо ми віримо, що ми не самотні, у нас є молитовники великі перед престолом Божим і вони теж допоможуть нам досягти того, що ми хочемо. А ми хочемо миру, хочемо перемоги і хочемо вічного блаженного життя і нехай приведе нас до цієї мети. Йому слава на віки віків».

Завершилося богослужіння урочистим многоліттям.

Фотогалерея



Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck