Головна Статті Давньохристиянська іконографія Хреста Господнього
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Давньохристиянська іконографія Хреста Господнього

Добавлено: середа, 14 грудня 2011, 10:19

     Християнство явилося у світ з полум’яною проповіддю Христа розп’ятого і слова хресного, щоб цим «юродством проповіді спасти віруючих»(1Кор.1,21). Через хресну смерть Христос «викупив нас від прокляття закону»(Гал.3,13), «примиривши кров’ю хреста» Свого (Кол.1,20), і дарував нове життя і воскресіння. Тому саме хрест став знаменням християнства, символом нового життя й нового християнського вчення. Саме життя Христа у Його несповідимому самоприниженні й такому ж незбагненному наступному прославленні прообразує неначе перетин ліній хреста. Раніш нехтуваний та зневажений іудеями і еллінами як знак ганьби й приниження, хрест тепер обраний Господом як славна зброя перемоги над силами зла, гріха і смерті, освячений кров’ю Його й піднесений у небесну славу горнього Єрусалима; він з’явиться і при кінці світу як «знак Сина Людського»(Мф.24,30), грядущого судити живих і померлих. «Хрест, - говорить св. Іоанн Златоуст, - наша слава, основа й початок блаженства, свобода й вінець. Хрест перетворив землю, прогнав облуду, увів істину, землю обернув у небо, людей зробив ангелами»(1,428).

     Оновлююча світ сила хреста Господнього має велике значення. Ще до створення світу вже було визначено засіб його оновлення та спасіння – це хресна смерть Сина Божого(1Кор.4,7). Тому не випадково, що древній дохристиянський світ у своїх релігійних шуканнях передчував таємниче значення хреста. У багатьох язичеських народів археологи знаходять знаки хреста – в Індії, Ассірії, Греції, в етрусків, єгиптян і навіть інків. Взагалі у східних народів, особливо у семітів, розпинання було родом спокутної жертви(2,133), а хрест вже з часів Мойсея сприймався як символ життя та спасіння(2,136). Пояснюється це тим, що релігійні пошуки язичеського світу не були абсолютно хибними. Їх інтуїтивні прозирання іноді дуже близько передбачали одкровенну істину(Рим.1,19-20) і виражали її у філософії, мистецтві, обрядах та містеріях. У стародавніх індусів, наприклад, відомий священний знак хреста із загнутими під прямим кутом кінцями, так звана «свастика». Цей знак виражає символіку вогню, який добували тертям кусків дерева. В ритуальних процесіях на честь вогню хрець тримав хрестоподібний знак, як символ вогню або тепла, перед яким і поклонялися, як перед джерелом світового життя. Священний знак хреста дуже поширений був у давньому Єгипті. Знак, подібний до свастики, тільки вміщений у колі, був пов'язаний з культом сонця. Очевидно, коло, яке містить у собі хрест, було символом сонячного диску, джерела життя, а сам хрест являв виходяче від сонця проміння, потоки життя. Хрест зі значенням символу життя знаходять на єгипетських муміях, які походять з XV ст. до нашої ери. У червоношкірих індійців Америки жерці носили знак хреста на своїх одежах і, за словами місіонерів, він у них називався «деревом спасіння».

     Відомий також дуже древній знак хреста у вигляді літери Т-(тав). Значення цього таємничого знака розкрите в пророка Ієзекеїля, який за повелінням Божим повинен був накреслити його на чолах жителів Єрусалима, щоб охоронити їх від гніву Божого за нечестя (Ієзек.9,4-6).

     Тому цілком природно, що колишні язичники, вихідці з країн Сходу, які навернулися до нової християнської віри, зберігали благоговійне шанування до священного знаку хреста, бо значення його тепер розкрилося для них з усією глибиною в ученні й житті Христа. Найдавнішим свідченням, яке стверджує церковне вживання знаку хреста вже в апостольські часи, є найважливіша знахідка при розкопках Геркуланума. Це древнє місто в Італії, як і Помпеї, в 79 р.н.е. було поховане під шестиметровим шаром попелу та вулканічних вивержень Везувія. У 1938 р. при розкопках одного з жилих будинків було виявлено викреслений у стіні знак

     хреста, заввишки 43 см. Сам же хрест, імовірно дерев’яний, вставлявся у це заглиблення. З боків хреста видно чотири залізні штирі для того, щоб закривати його від недоброзичливих поглядів язичників(3,65). За свідченням відомого італійського археолога А. Маюрі, ця скромна знахідка у Геркуланумі говорить про те, що початок «шанування хреста… має бути віднесений до періоду раднішого, ніж 79 р.н.е. Воно сходить до перших часів апостольської проповіді й могло з’явитися в Геркуланумі завдяки проповіді ап. Павла та християнській общині Путеол»(3,66). Дійсно, ап. Павло, спрямувавши до місця свого свого першого ув’язнення в 61 р., проходив через Путеол (Діян.28,13).

     Про широке шанування хреста в ранньохристиянський період свідчать розписи катакомб древнього Рима, які правили за місце поховання християнських сповідників і мучеників за віру. В довгих лабіринтах катакомб, що досягали загалом понад 800 км, на загробках та поховальних плитах, у настінному фресковому живописі, між буквами епітафій знаходять різні формою знаки хреста. Деякі з цих знаків, як от свастика, яків з хрестом, рівнораменний хрест, - язичницького походження та принесені християнами з язичників, але використані для вираження нових християнських ідей. Найдавніші знаки хреста, які походять з II-III ст., знаходяться у крипті св.Люцілли.

     Шанування хреста в цей час було таке велике, що про це добре знали навіть язичники, які зневажливо називали християн «хрестопоклонниками». Цікавою пам’яткою щодо цього є зображення розп’яття, яке відноситься до II ст., знайдене в 1856 р. вченим Гаруччі на руїнах Палатинського палацу в Римі. Невмілою рукою поспіхом накреслено трираменний хрест у вигляді літери Т з розп’ятою на ньому людиною з ослячою головою. Внизу підпис: «Алексамен шанує свого Бога»(4,265). Десь, певно, якийсь язичник, бажаючи висміяти християнина, перекручено розуміючи його вчення, намалював його за релігійною відправою. Незважаючи на карикатурність форми, ця оригінальна пам’ятка показує, що давні християни зображали й шанували розп’ятого Ісуса Христа.

     Знак хреста до III ст. певно ввійшов у життєвий, церковний та літургічний побут давніх християн. Про це свідчать численні писані твори святих отців і учителів Церкви. Що ж до давніх художніх пам’яток хреста, то слід признати, що археологічна наука в наш час знає їх небагато. Неважко, однак, пояснити, чим покликано таку невідповідність між загальним благоговінням і шануванням хреста та незначним числом збережених його зображень. Головна причина полягає в тому,що давні греки й римляни дивилися на хресну смерть, як на найбільш зневажливий та ганебний вид покарання (4,133). З педагогічною метою, щоб уникнути зневажливої клички «хрестопоклонники» і тим не відвернути маловірних від віри, а також щоб не давати святині на зневажання, християни шанували хрест таємно, маючи його за особисте благочестя, яке приховувалося від поглядів невіруючих. З цієї самої причини в період гонінь та загального зневажання християнської релігії мистецтво християнське прибирає символічної форми. Це була епоха мистецтва таємного, приховуваного, належного до так званої «дисципліни аркана»(«таємного вчення»). Мистецтво нової релігії запозичує ряд уже відомих символів хреста або виробляє їх самостійно, які більше чи менше нагадують хрест своєю формою, але приховують його конкретний вигляд. Хрести цього виду так і називаються сховані, скриті. Найпростішою формою цього виду хреста є монограма імені Спасителя – Х. Цей знак передає разом і хрест, і ім’я Христове. Ідея цього символу походить з бажання християн не тільки чути, але й бачити накресленим благодатне й спасенне ім’я Христове, бо «немає іншого імені під небом, даного людям, яким мали б спастися»(Діян.4,12). Благоговійне вимовляння цього імені, накреслення або найменування його на собі у вигляді хреста являє собою найкоротшу й найсильнішу молитву християнина (Мк.16,17-18).

     Другою формою хреста є та сама монограма, тільки з вертикальною посередині лінією, означає літеру I, початкову в імені Ісус. Вперше такий знак зустрічається на надгробній плиті, яка датується 268-269рр.

     Третьою формою хреста є так звана монограма Константина, - сполучення літер Х та грецької Р, - перших двох літер в імені «Христос». Різновидністю цього хреста є монограма з чітким зображенням горизонтальної лінії хреста, що називається «моно граматичним Хрестом»(2,140). Велике поширення такої форми хреста пов’язане з чудесним явленням його імператору Константину в 313 р. та наступному чудесному знайденню хресного древа в 326 р. святими Константином та Єленою.

     Доба гонінь та переслідувань християнства змінилася вільним сповідуванням його в державі. Хрест з’являється в громадських місцях, у храмах, у скульптурі саркофагів, на щитах воїнів, на монетах. Відома пам’ятка – саркофаг київського князя Ярослава Мудрого, який зберігається в київському Софіївському соборі, майже повторює саркофаги IV-VI ст., і має аналогічну монограму. В Ермітажі зберігаються срібне блюдо VI ст., а також численні підвісні світильники IV-V ст. із зображенням хреста-монограми.

     Історія знайдення хреста Господнього не дає нічого нового відносно іконографії хреста, тому що історики описують тільки обставини відшукання його. За свідченням церковного історика IV ст. Євсевія Кесарійського Константин перед битвою з Максентієм бачив на небі в світлосяйних променях хрест з написом «туто ніка», тобто «цим перемагай». Наступної ночі Константинові з’явився Христос із знаменням Хреста та звелів зробити таке зображення як знак захисту проти ворогів. Імператор наказав зробити хрест подібний до того, якого він бачив у одкровенні. Євсевій докладно описує його форму: це монограма Христа, оточена золотим вінком. Такий знак Константин звелів носити на щитах, прапорах та шоломах.

     Таким чином, і після легалізації християнства, й після знайдення хреста Господнього, і після встановлення свята Воздвиження Хреста його продовжують зображати символічно. Причина цього в самому значенні символу, в його величезній виражальній ємності, недоступній для натуралістичного мистецтва. Догматичні, духовні істини, незбагненні розумом та невимовні абстрактними поняттями, тільки й можуть бути виражені в релігійному символі. Свідомість давньої людини вміла духовно переживати глибокий зміст символу. Як говорить професор Н.Покровський, «християнська символіка виражає навіть найвищі істини в стислих формах у простій, іноді навіть наївній формі, вона дає тільки один натяк на ці істини, даючи змогу самому глядачеві перенестися думкою та уявою в сферу вічних ідеалів, недоступних засобам мистецтва»(5,1).

Підготував: прот. Олег Гаркавий

Благодійність
Рекомендуємо відвідати: