Головна Проповіді Святкування на козацьких могилах
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Святкування на Козацьких Могилах

Добавлено: субота, 23 червня 2012, 18:21

     За традицією ось уже багато років поспіль в другу неділю після П’ятдесятниці – неділю всіх святих землі Української, – у Свято-Георгіївському чоловічому монастирі звершується молитовне вшанування пам’яті усіх тих, які загинули в ході національно-визвольних змагань, борячись під проводом славного гетьмана Богдана Хмельницького за самостійну Українську державу. Ця свята обитель знаходиться у с. Пляшева Радивилівського району Рівненської області, на землях, де близько чотирьох століть тому розгортались події певною мірою трагічної для українського народу битви під Берестечком.
    Подібно і цього року 17 червня 2012 р. на запрошення керуючого Рівненською єпархією Високопреосвященного митрополита Рівненського і Острозького Іларіона звершити відправу Божественної Літургії та панахиди за спокій душ українських героїв прибули Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, єпископат у складі митрополит Львівський і Сокальський Димитрій, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій, архієпископ Чернігівський і Ніжинський Євстратій, єпископ Ужгородський і Закарпатський Кирил, єпископ Дрогобицький і Самбірський Михаїл, єпископ Тернопільський і Теребовлянський Павло, вікарій Київської єпархії єпископ Васильківський Феодосій, вікарій Волинської єпархії єпископ Володимир-Волинський Матфей, намісник Свято-Георгіївського монастиря ігумен Митрофан та більше 200 священиків з Рівненської, Тернопільської, Волинської, Львівської єпархій. Святійшого Патріарха перед брамою монастиря з квітами та хлібом-сіллю зустрічала місцева молодь, яка віршованими рядками привітала Предстоятеля Церкви на цій святій для українського народу землі, після чого намісник обителі архимандрит Олексій (Мензатюк) ласкаво запросив Його Святість очолити відправу Божественної Літургії.
    Незважаючи на певну незрозумілу байдужість влади до історичного минулого нашої держави і відсутність організованого транспортного сполучення, на молитву на Козацькі Могили все ж прибули чисельні кількатисячні віряни.
    Після звершення Богослужіння Святійший Патріарх Філарет виголосив проповідь у якій, розкриваючи суть святості та зміст козацтва і загалом усієї доби національно-визвольних змагань проти польського поневолення, пояснив, що й тих самих козаків, селян, міщан, дрібних шляхтичів можна називати нашими Українськими святими, адже боролись вони не за власні інтереси, а за Православну віру та вільну самостійну Українську державу, і вміли «любити Україну в собі, а не себе в Україні».
    Після цього відбулась урочиста хода та покладання квітів до пам’ятника загиблим у національно-визвольній війні представникам українського народу.

Історична довідка:

    Битва під Берестечком (28 червня – 10 липня 1651 р.) – найбільший бій Хмельниччини, що відбувся між Військом Запорозьким під командуванням гетьмана Богдана Хмельницького та союзними кримськотатарськими полками Ісляма ІІІ Ґерая з одного боку та військами Речі Посполитої під командуванням короля Польського та великого князя Литовського Яна ІІ Казимира з іншого поблизу містечка Берестечко. Згідно різних історичних джерел польські війська налічували 200 – 300 тис. вояків, а козацькі – близько 100 тис., не враховуючи 15-30 тис. союзного татарського війська.
    Битва закінчилась перемогою поляків, однак хибною є побутуюча в польських джерелах теза про розгром війська Хмельницького. Реальними і обґрунтованими є такі дані стосовно втрат: зі сторони Віська Запорозького – не більше 10 тис., зі сторони Речі Посполитої – близько 7 тис. Разом з тим загальноприйнятою є думка, що основних втрат козаки зазнали на переправі через р. Пляшівка.
    Ця битва має кілька й таємничих моментів. Одним з них є зникнення з полю бою гетьмана Хмельницького разом з другою після нього особою – військовим писарем Іоаном Виговським, та залишення ним у таборі символів гетьманської влади – булави і печатки. Одні історики схильні вважати, що Богдан Хмельницький вирушив навздогін за кримським ханом, який, зрадивши гетьмана через невигідне для татар можливе зміцнення козацтва, наказав своїм військам відступати і залишити поле бою, а інші кажуть про те, що в ході свого відступу татари просто захопили у полон Хмельницького і пізніше відпустили за чималий викуп.
    Найбільш неприємним результатом поразки стало вимушене підписання 28 червня 1651 р. несправедливого Білоцерківського мирного договору. Однак битва під Берестечком не стала завершенням визвольної війни. Цей договір так і не був затверджений сеймом, а мир не тривав і року: 2 червня 1652 р. відбулась розгромна битва під Батогом між Військом Запорозьким та Річчю Посполитою, у якій поляки зазнали нищівної поразки.
    Відомо і багато легенд про бій під Берестечком, одна з яких розповідає про козака Нечая, який, будучи загнаним у річку разом із трьомастами побратимами, зрештою залишився на одинці з ворогом. І ось, уже не маючи чим боронитись, відбивався від супротивника, що напирав, однією лиш бойовою косою. Не скосили його і 14 отриманих куль. Король особисто спостерігав за цим дійством і, захоплений героїзмом, навіть пообіцяв козаку життя і волю. Але той не скорився і до останнього подиху стояв за Православну віру і вільну Козацьку Державу.

Підготував: прот. Олег Гаркавий

Благодійність
Рекомендуємо відвідати:





Design&project
Yevgen Antonyuck