Головна Статті Андрій Первозванний
Головне меню
Новини
Публікації
Лічильник відвідуваності


Технічна підтримка:
Андрій Первозванний.

Добавлено: неділя, 11 грудня 2011, 14:14

     Наш український народ має багаті традиції: у кожну пору року різноманітні святкування зі своїми обрядами, на які особливо щедра зима. Саме в такий час у церковному житті звершується вшанування пам’яті святого, який має виняткове значення для Церкви Христової в Україні. 13 грудня за новим стилем православні українці вшановують святого апостола Андрія Первозванного.

     Апостол Андрій походив із Віфсаїди – міста в Галілеї, північній частині Палестини, відомої родючістю земель та гостинністю жителів. У часі земного служіння Господа нашого Ісуса Христа в Палестині проживало досить багато греків, а тому й не дивно, що деякі іудеї носили імена грецького походження. Так і у святого апостола, про якого йде мова, грецьке ім’я: «Андрій» у перекладі українською означає «мужній».

     Історія приходу святого Андрія до віри в божественне достоїнство Ісуса Христа була непростою. Коли Іоан Предтеча, Хреститель Господній, проповідував на берегах Йордану, майбутній апостол Андрій пішов за ним, сподіваючись знайти відповіді на свої духовні питання. Тоді дехто навіть думав, що Іоан Хреститель і є тим самим обіцяним Месією, котрий має визволити єврейський народ із пригнобленого стану. Та ось Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, і Великий Пророк прямо сказавсвоїм учням, вказуючи на Господа: «Це – Агнець Божий, Який бере гріхи світу». Ці слова вразили учнів, серед них і Андрій, котрий разом з Іоаном Заведеєвим,своїм землякам, пішов за Ісусом. Побачивши їх, Господь спитав: «Чого вам треба?». Вони ж сказали: «Учителю, де Ти живеш». Ісус відповів їм: «Підіть і побачите». Так, закликавши Андрія та Іоана, Христос зробив їх Своїми учнями. Тоді ж Андрій сповістив своєму братові Петру: «Ми знайшли Месію». І Петро також приєднався до громади послідовників учення Христового, оскільки душею і серцем відчув, що за його життя збувається те, що було в давнину провіщене пророками.

     Євангеліє сповіщає нам, що апостоли після першого заклику ще деякий час проводили зі своїми сім’ями. Рибалили, як і раніше, але пройшло кілька місяців і Сам Господь показує важливість їхнього служіння: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей». Після цих слів для учеників Христових не було нічого важливого у світі, аніж слухати проповідь Спасителя і виконувати Його повеління.

     Апостол Андрій, названий Первозванним за те, що раніше від інших пішов Христом, невідступно був поруч із Господом протягом усього земного служіння Ісуса Христа. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий Андрій Первозванний пішов із проповіддю у Скіфію – землі, на яких пізніше виникає наша Русь-Україна.

     Про благовістя апостола свідчать такі давні християнські письменники, як священномученик Іполит Римський (ІІІ ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (ІVст.) та ін.

     У руському літописі «Повість минулих літ» так розповідається про подорож апостола Андрія українськими землями: «Дніпро впадає у Понтійське море; море це звуть Руським. Уздовж його берегів навчав, як кажуть,святий Андрій, брат Петра. Коли Андрій навчав у Синопі і прийшов до Корсуня, він довідався,що від Корсуня недалеко гирло Дніпрове. І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви ці гори? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков воздвигне тут Бог». І піднявся він на ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ». Подорож апостола не має підтвердження в інших історичних пам’ятках, тому деякі вчені схильні вважати цю історію не більше, ніж легендою. Але це не завадило шанувати апостола Андрія Первозваного як основоположника Церкви Христової в Україні.

     Київський собор 1621 року, в часи відродження Української Православної Церкви після унії, ствердив апостольське походження християнства на українських землях. У соборній постанові сказано: «Святий апостол Андрій – перший архієпископ Константинопольський, патріарх Вселенський і Апостол Український. На Київських горах стояли ноги його, і очі його Україну бачили, а уста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Україна нічим не менша від інших східних народів, бо і в ніч проповідував апостол».

     Збирання відомостей про місію апостола до Скіфії розпочалося багато століть тому. Священномученик Климент Римський (І ст.) та засновник слов’янської писемності рівноапостольний Кирило вивчали відомості про перебування апостола в Криму. Ченці Епіфаній та Яків, користуючись творами Климента Римського, Євагрія Понтійського та Епіфанія Кіпрського, обійшли Чорноморське узбережжя і зібрали перекази про проповідь апостола Андрія. МихаїлVІІ Дука писав великомукнязеві Всеволоду Ярославовичу про місію святого Андрія: «Священні писання і оригінальні історичні книги переконують мене, що наші держави мають одне походження і спільні корені, що одне і те ж спаситель не слово дійшло до нас обох і ті ж самі свідки і предтечі божественної тайни принесли нам обом слово Євангелія».

     Дочка Всеволода – Іоанна – спеціально відвідала Константинополь, аби зібрати відомості про місію апостола. Сучасні вчені дійшли висновку, щосвятий Андрій мандрував Скіфією від 10 до20 років.

     Повернувшись у Грецію, апостол Андрій зупинився у місті Патри, що на березі Коринфської затоки. Там він багатьох зцілив від недуг через покладання рук, у тому числі й знатну жительку ПатрМаксиміллу, яка щиросердечно увірувавшись у Христа, стала ученицею святого апостола Андрія.Проте як завжди,коли добро має успіх,тоді злі сили повстають,прагнучи знищити світло любові. Місцевий правитель Егеат запалив ненавистю до апостола,він назвав проповідь ученика Христового безумством і, як безумного,засудив апостола до страти. Прагнучи припинити поширення вчення, яке проповідував апостол Андрій, Егеат хотів залякати жителів міста, показуючи, які страждання чекають на того, хто виявить прихильність до апостольського вчення. Анітрохи не злякавшись присуду, апостол Андрій у натхненні проповіді перед присутніми розкрив духовне значення страждань Спасителя за увесь людський рід. Егеат наказав розіп’яти апостола, але не так, як Христа, - за наказаом правителя святого Андрія прив’язати до хреста мотузками аби продовжити його страждання. Хрест на якому розпинали апостола був у вигляді латинської букви «х» і до нашого часу така форма хреста називається «андріївською».

     Висячи на хресті апостол безупинно молився. Два дні із хреста він повчав своїх учнів. Слуги правителя, що стерегли хрест, хотіли зняти апостола з нього, щоб він припинив проповідувати, але невидима сила зупинила їх: руки не слухалися, і слуги не могли розв’язати мотузок. Перед смертю святого Андрія осяяло невимовне світло і так, у сяйві апостол Хрестів покинув це тимчасове життя. Мученицька кончина апостола Андрія Первозваного, як можемо судити на основі історичних пам’яток, сталося 62 року по Різдві Христовому.

     Про життя й подвиги святого апостола Андрія свідчать численні реліквії, пов’язані з його служінням, та його нетлінні мощі. У Синопі, ще в IX ст., як свідчать письмові джерела, показували кафедру апостола Андрія із чорного каменю. Як розповідають, у Києві в Успенському соборі Києво-Печерської лаври віками зберігався пояс апостола Андрія – його довжина була одиницею вимірювання для зодчих майже до XVII ст.

     У Патрах на місці мученицької загибелі апостола Андрія залишилися його мощі. 357 року, за наказом Констанція ІІ, вони були перенесені в Константинополь у храм Святих апостолів, де покладені поруч із нетлінними останками апостолів Луки і Тимофія. Однак у IX ст. глава апостола і частини хреста повернулись у Патри. Візантійський історик Феодор Продром (ХІІ ст.) свідчить, що ці реліквії шанувалися так само, як і святиня у Контантинополі. Мощі з Константинополя у 1208 році хрестоносці забрали в Іларію, у місто Амальфі. Тривалий час чесна глава апостола і частини хреста, на якому він був розіп’ятий, перебували у Патрах, але 1460 року місто захопили війська османського султана Магомета ІІ. Правитель області Мореї Фома Палеолог 1462 року передав главу апостола і частини хреста Пію ІІ папі Римському, який помістив святиню в соборі Святого Петра. 1946 року папа ПавлоVI передав мощі Елладській Православній Церкві. Так ці священні реліквії повернулися на своє історичне місце Патри. Зараз у місті височіє собор Святого апостола Андрія, де й перебуває згадана святиня. Храм стоїть на тому місці, де загинув святий апостол, поруч із джерелом, що відкрилося на місці страти. Почалося будівництво собору 1908 року, а відкритим для богослужінь він став 1974 року. Автором проекту храму та першим керівником будівництва був знаменитий архітектор Анастасіос Метаксас.

     На згадку про Андрія Первозваного в Києві на тому місці, де апостол поставив перший храм 1212 року споруджено дерев’яну церкву Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Ім’я святого Андрія Первозваного носить храм, який споруджено на початку Андріївського узвозу за проектом В. Растреллі.

Архімандрит Лаврентій

Благодійність
Рекомендуємо відвідати: